ШКОДОЧИННІСТЬ ГІРЧАКА ПОВЗУЧОГО
Останнім часом на території України набуває важливого значення боротьба з карантинними бур’янами, які засмічують наші поля, луги, сади і виноградники, а також газони великих і малих міст. Засмічують вони також і наші городи та присадибні ділянки. Всі добре знають такі бур’яни, як повитиця та амброзія полинолиста, які поширені в нашій області. Але з часом на сільськогосподарських полях може з’явитися „новий” бур’ян – гірчак повзучий. Аcroption regens L. - гірчак повзучий (рожевий, степовий), карантинний бур’ян з родини айстрових (складноцвітих) обмежено розповсюджений на території України, росте вздовж грунтових, шосейних доріг, залізничних колій, на берегах зрошувальних каналів.
Гірчак повзучий надзвичайно шкодочинний, його присутність значно знижує або зовсім знищує врожай сільськогосподарських культур, засмічує й знижує якість кормів та урожаю, погіршує якість пасовищ. Урожайність сільськогосподарських культур знижується на 45-75%. Маючи потужну кореневу систему, гірчак сильно висушує ґрунт. Бур’ян засвоює з ґрунту поживних речовин в 1,8-5,5 рази більше ніж озима пшениця за врожайності 20 ц/га. Встановлено, що корінь гірчаку виділяє в ґрунт речовини, і зокрема похідні фенолів, які гальмують ріст і розвиток культурних рослин. Він домінує і в природних фітоценозах. Виділяє шкідливі речовини, не тільки корінь рослини, а й сама рослина. У листках і суцвіттях бур’яну утворюються речовини отруйні для коней. Смак коров’ячого молока при згодовуванні сіна з домішками гірчаку стає гірким. Якість борошна, отриманого із засміченого гірчаком зерна, знижується завдяки гіркоті, що надають борошну сім’янки буряну (0,01% насіння буряну від загальної кількості зерна).
Гірчак повзучий – багаторічна коренепаросткова рослина висотою 60-70 см. Коренева система складається з головного вертикального кореня та горизонтальних коренів, що відходять від головного. Головний корінь проникає на глибину до 10 метрів, від нього відходять численні бічні горизонтальні корені з яких утворюються нові стебла. Стебло пряме, ребристе, павутинисто-опушене, розгалужене майже до основи, щільно вкрите волосинками, внаслідок чого вся рослина здається сірувато-зеленою. Листки чергові, нижні черешкові, верхні сидячі, цільнокраї, середні – лінійно-ланцетні, зубчасті. Суцвіття – округлі кошики, діаметром 1-1,25 см, розміщені на кінчиках гілочок. Листочки обгортки лускоподібні. Усі квітки в кошику однакові за розміром, двостатеві, трубчасті, рожеві. Після цвітіння кошик закривається і насіння випадає тільки після його руйнування. Плід сім’янка обернено-яйцеподібної форми, гладенька, стиснута з боків, нагадує насіння соняшнику, але менша за розміром, від світло-сірого до солом’янисто-жовтого кольору. Плодовий рубчик розміщений по центру основи плоду, або зміщений трохи в бік. На кінці сім’янки є „чубчик”, який складається з нерівних і крихких щетинок, які легко відпадають.
Насіння гірчаку повзучого може бути занесене у регіони, вільні від нього, з насінням сільськогосподарських культур, рослинною продукцією, сіном, соломою, рослинними рештками, транспортними засобами, сільськогосподарською технікою, дощовими та талими водами, зрошувальними каналами. Тому щоб не допустити розповсюдження цього бур’яну, необхідно дотримуватись чітких карантинних заходів:
- заборона ввезення в вільні від буряну регіони зараженого насіння с/г культур;
- обов’язковий карантинний огляд та лабораторна експертиза об’єктів регулювання;
- обов’язкові обстеження земельних угідь, для своєчасного виявлення бур’яну;
- при виявленні вогнища – впровадження особливого карантинного режиму;
- знищення бур’яну агротехнічними, механічними та хімічними заходами.
