A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Старокозацька громада
Одеська область, Білгород-Дністровський район

Історична довідка

Старокоза́че — село в Україні, в Білгород-Дністровському районі Одеської області. Населення становить 5278 осіб. Центр Старокозацької сільської ради, якій підпорядковано село Зеленівка.

Розташоване на берегах річки Алкалії, за 6 км на схід від Дністровського лиману і за 34 км від райцентру

Село Старокозаче засновано в 1827 році устьдунайськими козаками і задунайськими запорожцями — вихідцями з сіл АкмангітаДракулі та Задунайської Січі. На прохання переселенців в вересні того ж року село було названо Старокозачим. Спочатку тут мешкало 7 козацьких родин і 25 бурлаків. Це була переважно сірома, яка осіла на незайнятих землях. У зв'язку з тим, що в Старокозачому було чимало козацької сіроми і сільської бідноти, воно стало одним з центрів антифеодального руху в повіті. Коли влітку 1828 року місцева адміністрація намагалася примусити селян виконувати державні повинності — будувати шляхи, копати криниці, давати коней і підводи на перевезення пошти, державних та військових вантажів, — вони запротестували. Зі ще більшою силою розгорнулася боротьба селян проти поневолення. Після указу від 14 липня 1828 року, про утворення у Бесарабії Дунайського козацького війська до складу якого було зачислені і жителі села Старокозаче. Оскільки села стали одним з місць формування нового війська, сюди почали сходитися селяни з сусідніх сіл, сподіваючись після вступу до козацтва позбутися феодального ярма. Перехід Старокозачого зі стану державного села на положення козацької станиці сприяв швидкому зростанню населення. Якщо в 1828 р. тут налічувалося 85 козацьких господарств, то в 1855 р. їх було вже 378, а загальна кількість жителів разом з козаками, що несли військову службу становила 2249 чол. У Старокозачому помітно виділялася і група заможних козаків. Вони володіли десятками голів великої рогатої худоби, отарами овець, млинами, широко використовували в своїх господарствах працю сіромах з селян-втікачів. Жителі села Старокозаче мають славні бойові традиції, вони несли прикордонну службу на Дунаї і Чорноморському узбережжі в складі першого і другого Дунайських козацьких полків, брали участь у війні 1828–1829 роках на Кавказі. Під час Кримської війни1853–1856 р. воювали в Добруджі, а в квітні 1854 р. боронили Одесу від нападу Англо-Французької ескадри і брали участь у знищені відомого Фрегата «Тигр». Під час Першої Світової війни становище селян погіршало. Значна частина чоловіків була відправлена на війну. Село перебувало в прифронтовій смузі Румунського фронту. Безперервні постої військ і реквізиції по краю розорювали селянські господарства.

Лютнева революція 1917 року не змінила становище бідняцько-середняцьких господарств села. У січні 1918 року почалася збройна інтервенція Румунії. Для відсічі загарбників було створено у Старокозачому червоногвардійський загін, який з селянами Іванівки і Татарбунар став на захист Радянської влади. Коли 18 січня 1918 року інтервенти наблизилися до села, їх зустрів огонь червоногвардійських рушниць. Лише після того, як загарбники підтягнули артилерію і обстріляли село, опір був зламаний. 28 червня 1940 р. село захопила Червона армія. Створюються комітети бідноти, які згодом об'єдналися в земельні общини. Починається колективізація. Взимку 1940 р. земельні общини заснували перший колгосп «Червоний жовтень». На весну 1941 р. в артілі налічувалось 75 селянських господарств.

У червні 1941 р. будівництво нового життя було перервано нападом Німеччини. Більшість чоловіків села були призвані до Червоної армії, багато родин евакуювалося на схід країни.

29 липня 1941 р. Старокозаче взято німецько-румунськими військамиКолгоспи були зруйновані, земля була повернута попереднім землевласникам.

23 серпня 1944 р. Старокозаче було взято 83-ї окремої Новоросійською бригадою морської піхоти.

В перші тяжкі повоєнні роки, які до того ж були ще й неврожайними, сільська рада надала чималу допомогу демобілізованим бійцям та інвалідам війни, багатодітним та одиноким матерям . У січні 1947 року рішенням сільської ради було переведено на безплатне харчування 86 школярів — дітей інвалідів, і тих сімей, батьки у яких загинули на фронті, 360 дошкільнят, а також 930 селян. 156-ти бідняцьким господарствам надано продовольчу позику.

Починаючи з 1992 року в селі Старокозаче розпочався фермерський розвиток господарств. 

В даний час село Старокозаче є одним із економічно розвинутих сіл Білгород-Дністровського району.

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь